Сюрреалістичний Вавилон сучасного світу

Ліна Костенко "Записки українського самашедшого"

Название стопроцентно подходит к содержанию. Здесь действительно современный маразм преломляется сквозь психику обычного, хоть и обычно издерганного человека:

Інтелектуал-одиночка в умовах дикого ринку.

Типичные проявления кризиса среднего возраста:

Ми їздимо на природу, в Гідропарк, за місто, але я нікуди не можу поїхати від себе.

Настолько узнаваемые реалии:

Наслухавшись новин з радіоточки на кухні, вона починає таке щось вигукувати, хоче з кимсь поділитися, не може переварити цей інформаційний коктейль і просто кричить: «Та що ж це робиться?!» Дружина просить: «Мамо, не слухайте радіо, я його викину!» Дала їй читати «Консуело» Жорж Санд — на кілька днів заспокоїлась. Потім знову послухала про «таращанське тіло» і почала кричати.
Я її розумію, справді можна збожеволіти.

Читаю маме вслух - она смеется. Особенно про Консуэло. :)

Сатира замешана на едкости:

Проблеми ж — як божевілля. Буйних ще можна вилікувати, а тихопомішані — то вже навік.

Количество сильных выразительных фраз на единицу текста - просто
потрясающее! О политике, о взаимоотношениях мужчин и женщин, о времени, об информационном сумасшествии...

Ми птиці інформаційного простору. Іншого у нас немає.

Мегабайти моєї пам’яті привалила інформація. Борсаюсь, як у пісках.

Ощущается боль за народ, за его беды. Писателям вообще свойственно  сильное ощущение болевых точек современности. А у Лины Костенко они - эти ощущения - в квадрате или даже в кубе.

Газети забомбили свідомість. Нова форма свободи слова — що хто хоче, те й лопоче.

Я надійна одиниця електорату, по таких, як я, ще не одна мавпа видереться на верхні гілки влади.

Язвительность, горечь:

Потрібні не політологи, а політпатологи.

Те, що діється тепер у світі, — це кошмар, що приснився людству. Потім його назвуть Історією і приплюсують до попередніх кошмарів.

Це ж не тільки у нас, це всесвітній дурдом. Тільки різна національна специфіка.

Судьба поколения:

Ми ушкоджене покоління. Ще від предків щось узяли, а нащадкам вже не маємо чого передати.

СМИ:

Це ж треба так скористатися свободою, щоб напродукувати стільки сміття!

Литература:

Література зробилася, як блошиний ринок — хто що має, несе на продаж. Хоч зі смітника витягне, а виставить на загальний показ.

Це вже навіть не епатажна література, а блювотна.

Підхопили постмодернізм, як вітрянку, розчухали до крові, ну, і яке ж тепер обличчя літератури?

Огромная куча общественных проблем:

Суспільство у нас важке. Конгломерат націй і антинацій, звиклих до стагнацій і профанацій, дискримінацій і асиміляцій.

Тотальне жлобство свідомо прищеплюється людям, перетворюючи їх на масу. Масі не треба мистецтва, масі не треба культури.

Украинская мова - одна из центральных проблем романа:

Думаю, це дуже об’єднало б суспільство — єдина державна, на всіх рівнях функціонуюча мова. Общепонятний суржик на субстраті фєні і мата.

Страстная мольба о любви:

Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі.

Любов як функції геніталій залишмо приматам.

Поверніть мені мій захват перед жінкою. Хоч трохи магії, загадки, недосяжності.

Купідон стріляв не в геніталії, а в серце.

Странное впечатление. Записки затянулись:

Критична маса катастроф заклинює до неможливості їх сприймати.

Хочется, чтобы книга уже закончилась. Или подсократить текст раза в два. Но в то же самое время хочется второй том.

Вообще количество афористичных фраз на единицу текста просто зашкаливает:

Мужчини зникають як явище. Їхнє місце посіли круті — ерзац, замінник, гібрид гамадрила й Шварценеґера.

Земля не витримує. Вони таки зрушать її з орбіти своїми бомбами і терактами.

Великий народ обирає карликів, маріонеток, і що цікаво, — не він їх, а вони його сіпають за мотузочки у цьому політичному вертепі.

Навіщо я слухаю цей балаган, навіщо читаю газети, навіщо дивлюся всю цю чортівню, якщо можна слухати музику Паґаніні?!

Я очень довольна, что могу читать украинский текст. Именно эту книгу.

Недавно узнала, что под эгидой ЮНЕСКО существует всемирный культурологический проект КЕО. Можно через Интернет отправить послание потомкам через 50 веков. Эти записи запустят в космос - с таким расчетом, чтобы космический корабль вернулся на Землю через 50 тысяч лет. Предлагают всем написать по 2-3 страницы текста - со своим посланием в будущее. Так вот, думаю, от моего поколения из Украины достаточно отправить "Записки украинского самашедшого" Лины Костенко:

У новинах чув предивне повідомлення: «Сьогодні мешканці Землі відправили послання до п’яти зоряних систем». І що ж вони їм написали? Яким позитивним досвідом поділилися?
У Кандаґарі обстріляли мечеть.
В Ель-Наджефі обстріляли мечеть.
В Ель-Фалуджі обстріляли мечеть.

ЗЫ. Одним из следствий прочтения романа Лины Костенко стало чтение "Записок сумасшедшего" Гоголя. В произведении украинской писательницы неоднократно даются отсылки к классику. Но... должна по большому секрету сказать: украинский самашедший - намного круче и серьезнее классического гоголевского.

Мы с вами, так же, как и герой Лины Костенко, живем в современном мире. И постоянно имеем дело с техникой, которая время от времени ломается. И потому часто нужно какое-нибудь руководство по ремонту. А вас всегда слушается бытовая техника, автомобиль или мобилка?

Позже я написала еще один отзыв на роман Лины Костенко.